Я прийшов додому, баньку затопив
Взяв Біблію і пішов надвір
Сів за стіл її відкрив
Читаю, сам з собою розмовляю
А навкруги, все таке земне
Пташки щебечуть і співають
Якісь дядьки один другого лають
Жінка на когось там кричить
Півні кукурікають горлають
Хтось десь цвяхи забиває
Сусід сокирою поліно розрубає
Собака лає, писати не дає
Десь щось скрегоче і гуде
Життя іде.
Все суєтня, все цокітня
І так все життя
Все це земне так засосало
Очі дивляться лиш вниз
І рідко хто ці очі піднімає
Туди, до неба, до небес
Там же є Святий Отець
А ми як той мурашник
Бігаєм туди, сюди
Щось носим переносим
Щось будуєм на землі
І все нам ніколи
Вечері дехто про Бога вспомяне,
Слава Богу, вспів усе!
Успів зробити своє земне
А може вам хоч трохи відпочити
Піти в церкву Бога вспомянути
Душею і тілом відійти
Там в церкві сестри і брати
Іди туди, тебе там ждуть
Тобі духовну їжу там дадуть
Не йдуть не хочуть йти
Да, Бог є, але Він так далеко
Мені до Нього не дійти
Хай коло хати хоч трохи розгребу
Потім колись до Нього я піду
І так із дня на день
Із року в рік
Відкладається до Бога цей похід
Багатьох ця праця схоронила
Все відкладали на потім
Так з них, ніхто до Бога й не дійшов
Ніхто нічого з собою не забрав
На дітей все позалишав
Так ще й до Бога не попав
І діти корячаться на цій землі
Доробляють те, що батьки не доробили
І так віками землю ковиряють
Не каються, прощення не приймають
Нема коли.
гоменюк михаил,
г.гайсин, украина
гоменюк михаил владимирович, пришел к Иисусу в 2004 и полностью посвятил свою жизнь Богу. сейчас пишу стихи e-mail автора:lichmanyk@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 2152 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : По вере вашей да будет вам - Николай Николаевич Дорогой Господь!
Это я сегодня понимаю, что Ты хранил меня всегда. Ты не дал мне умереть при рождении. Ты не дал мне утонуть, когда я тонул. Ты не дал мне умереть, когда я сам этого хотел. Ты хранил меня даже тогда, когда казалось, хранить меня не за что. Ты давал мне силы тогда, когда жизнь казалась ненужной и бесполезной. Ты хранил меня, как «зеницу ока». Ты спасал меня от выбросов и завалов в шахте. Ты хранил меня от тюрьмы и нищенской сумы. Ты был моим Отцом давно, но я не признавал Тебя. Ты стучался в мое сердце, но я был как глухонемой. Ты окутывал меня своей любовью, но я не понимал ее. Когда не стало моих родителей, Ты заменил их. Ты и сегодня все Тот же любящий Отец, Который ждет Своих блудных сыновей и плачет, когда они умирают без покаяния.
