Ховається сонце за пругом.
На жовтих листках Надвечір’я
Ліричну елегію пише
пучками сліпучого сяйва.
Так пишуть найближчому другу –
З любов’ю, зі щемом, з довір’ям -
Прощальну записку. Все дише
І світлом і смутком. Тут зайва
Поезій земних велемовність:
Всіх слів не знайти в словникові!
І згущенням фарб синтетичних
Не можна краси передати!
Римуєтся осінь й духовність,
Коли поміж кленів величних
Від дива замреш на пів-слові.
І можеш лиш сльози ковтати.
І поруч Творця відчувати.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
~ Я прощаю... ~ - Тамара Локшина О пути к прощению. Предательство и измену, по человечески простить трудно, порою невозможно. Слава Богу за чудо, совершенное Им во мне.
